Шарль де Голль є однією з найвидатніших та найвпливовіших постатей у французькій та світовій історії двадцятого століття, чиє ім’я назавжди асоціюється з французьким опором, відродженням нації та створенням П’ятої Республіки. Цей харизматичний лідер, військовий стратег та державний діяч зіграв вирішальну роль у визволенні Франції від нацистської окупації та формуванні післявоєнної Європи. Неймовірні факти про Шарля де Голля розкривають перед нами постать складну, суперечливу та водночас надзвичайно цілеспрямовану, яка керувалася глибоким патріотизмом та непохитною вірою у величність французької нації. Від ранніх військових років до президентства, від драматичного заклику до опору в 1940 році до революційних реформ та зовнішньополітичних ініціатив, де Голль демонструє неординарне поєднання військової доблесті, політичної мудрості та особистої відваги. Підготуйтеся дізнатися захоплюючі деталі про цього видатного французького лідера, адже ви могли не знати більшість із цих вражаючих особливостей життя та діяльності людини, яка назавжди змінила обличчя Франції та вплинула на хід світової історії.
- Шарль де Голль народився 22 листопада 1890 року в Ліллі у родині вчителя історії та літератури Анрі де Голля. Його сім’я була глибоко католицькою та патріотичною, що сформувало світогляд майбутнього лідера з раннього дитинства. Батько де Голля викладав у єзуїтському коледжі та прищепив синові любов до французької історії та літератури. З юних років Шарль мріяв про військову кар’єру та відновлення французької слави після поразки у франко-прусській війні 1870-1871 років.
- Де Голль мав надзвичайно високий зріст для свого часу і досягав 196 сантиметрів, що робило його помітною фігурою в будь-якій ситуації. Його висота стала предметом численних жартів, а противники іронічно називали його великим спаржем або великим шарлатаном. Сам де Голль використовував свій зріст для створення командної присутності та авторитету. Його фізична величність ідеально відповідала його амбіціям щодо величності Франції.
- Під час Першої світової війни де Голль тричі був поранений та п’ять разів відзначений у наказах за хоробрість. У битві при Вердені в 1916 році він був важко поранений та захоплений в полон німцями. Де Голль провів 32 місяці в німецьких таборах для військовополонених, де робив п’ять невдалих спроб втечі. В полоні він вивчав німецьку мову, читав військову літературу та обмірковував уроки війни.
- Де Голль був одним з перших військових теоретиків, який передбачив революційну роль танків та механізованої війни в майбутніх конфліктах. У 1934 році він опублікував книгу Vers l’armée de métier, де виступав за створення професійної армії з потужними танковими силами. Його ідеї були проігноровані французьким військовим командуванням, яке покладалося на статичну лінію Мажино. Німецькі генерали, навпаки, уважно вивчали його праці та використали ці концепції під час бліцкригу 1940 року.
- 18 червня 1940 року, після капітуляції Франції перед нацистською Німеччиною, де Голль виголосив з Лондона свій знаменитий заклик до опору. Цей історичний радіозвіт на BBC став символом французького опору та відмови визнати поразку. Де Голль закликав французів продовжувати боротьбу та стверджував, що Франція програла битву, але не програла війну. Мало хто чув цю промову наживо, але вона стала легендарною та визначила його роль лідера Вільної Франції.
- Режим Віші, співпрацюючи з німцями, засудив де Голля заочно до смертної кари за дезертирство та зраду. Його майно було конфісковано, а сім’я зазнала переслідувань. Дружина де Голля Івонна та їхні діти спочатку залишилися у Франції, але згодом втекли до Англії. Незважаючи на особисту небезпеку, де Голль ніколи не вагався у своєму рішенні продовжувати боротьбу проти нацистів.
- Стосунки між де Голлем та британським прем’єр-міністром Вінстоном Черчиллем були складними та часто напруженими. Черчілль визнавав де Голля лідером Вільної Франції, але часто дратувався його гордістю та непоступливістю. Де Голль, зі свого боку, підозрював британців у намаганні контролювати Францію та її колоніальні володіння. Їхні стосунки характеризувалися взаємною повагою, але також частими конфліктами та дипломатичними сутичками.
- Відносини де Голля з американським президентом Франкліном Рузвельтом були ще гіршими, ніж з Черчіллем. Рузвельт довго відмовлявся визнавати де Голля законним представником Франції та підтримував інших французьких лідерів. Американський президент вважав де Голля надто авторитарним та егоцентричним. Де Голль, у свою чергу, обурювався американським патронатом та прагнув утвердити незалежність і суверенітет Франції у відносинах з союзниками.
- У 1944 році де Голль тріумфально повернувся до визволеного Парижа і 26 серпня провів історичний марш по Єлисейських полях. Мільйони парижан вийшли на вулиці, щоб привітати свого національного героя та символ опору. Під час параду раптово почалася стрілянина, ймовірно від снайперів-колаборантів, але де Голль незворушно продовжував йти. Ця демонстрація особистої хоробрості ще більше зміцнила його авторитет та легендарний статус.
- Після визволення Франції де Голль очолив тимчасовий уряд та провів важливі реформи, включаючи надання жінкам виборчого права. Він також національізував ключові галузі промисловості та створив систему соціального забезпечення. Проте в 1946 році де Голль раптово пішов у відставку через розбіжності щодо конституції Четвертої Республіки. Він вважав, що парламентська система була надто слабкою для ефективного керівництва Францією.
- Протягом дванадцяти років де Голль перебував на політичній пенсії у своєму маєтку в Коломбе-ле-дез-Егліз. Там він писав свої мемуари, які стали класикою політичної літератури двадцятого століття. Його тритомна праця Мемуари війни демонструє його літературний талант та глибоке розуміння історії. Де Голль також уважно стежив за політичними подіями та чекав можливості повернутися до влади.
- У 1958 році, під час Алжирської кризи, яка поставила Францію на межу громадянської війни, де Голль повернувся до влади. Він був призначений прем’єр-міністром з надзвичайними повноваженнями для розробки нової конституції. Де Голль створив П’яту Республіку з сильною президентською владою, де президент обирався спочатку колегією виборців, а з 1962 року шляхом прямого всенародного голосування. Ця конституційна система функціонує у Франції донині.
- Де Голль прийняв складне та суперечливе рішення надати незалежність Алжиру, незважаючи на опір значної частини французької армії та колоністів. Це рішення призвело до створення терористичної організації OAS, яка здійснила декілька замахів на життя президента. Найвідоміший замах стався в Пті-Кламарі в 1962 році, коли кулемет обстріляв президентський автомобіль, але де Голль та його дружина чудом уникнули поранень. Цей епізод став основою для роману та фільму День Шакала.
- Зовнішня політика де Голля характеризувалася прагненням до незалежності Франції від обох блоків холодної війни. У 1966 році він вивів Францію з військової структури НАТО, хоча країна залишилася членом альянсу. Де Голль також розвинув французьку ядерну програму force de frappe, яка мала забезпечити країні стратегічну незалежність. Він прагнув створити Європу від Атлантики до Уралу та налагодити діалог між Заходом та Сходом.
- Де Голль двічі накладав вето на вступ Великої Британії до Європейського економічного співтовариства в 1963 та 1967 роках. Він вважав, що Британія занадто тісно пов’язана зі Сполученими Штатами та може перетворити ЄЕС на троянського коня американського впливу. Де Голль прагнув до Європи, яка була б незалежною від американського домінування. Його візія європейської інтеграції передбачала співробітництво суверенних держав, а не федералістську надструктуру.
- У травні 1968 року Франція була потрясена масовими студентськими протестами та загальним страйком, які охопили всю країну. Де Голль спочатку здавався збентеженим подіями та навіть таємно виїхав до Німеччини для консультацій з генералом Масю. Однак він швидко повернувся, розпустив парламент та провів дострокові вибори, на яких його партія здобула переконливу перемогу. Проте ці події підірвали його авторитет та показали зростання нового покоління, яке не поділяло його цінностей.
- У квітні 1969 року де Голль запропонував референдум щодо реформи сенату та регіоналізації, поставивши своє президентство на карту. Коли 52 відсотки французів проголосували проти, він негайно пішов у відставку, не чекаючи закінчення терміну. Де Голль вважав, що втратив довіру народу та не може більше ефективно керувати країною. Це рішення продемонструвало його послідовність та відданість демократичним принципам.
- Після відставки де Голль повернувся до свого сільського маєтку в Коломбе, де він провів останні роки життя в усамітненні. Він продовжував працювати над своїми мемуарами та спогадами, але відмовився від будь-якої публічної діяльності. Де Голль помер 9 листопада 1970 року від розриву аневризми аорти у віці 79 років. Згідно з його заповітом, похорон був скромним та відбувся в рідному селі без присутності державних лідерів.
- Особисте життя де Голля було відзначене трагедією його молодшої дочки Анн, яка народилася з синдромом Дауна. Де Голль та його дружина Івонна присвятили багато часу та уваги догляду за Анн, яка померла у віці двадцяти років у 1948 році. Ця особиста трагедія глибоко вплинула на де Голля та зробила його більш чутливим до страждань інших. Після смерті Анн де Голль заснував благодійний фонд для допомоги дітям з обмеженими можливостями.
- Де Голль був талановитим письменником та автором численних книг з військової стратегії, історії та політики. Його літературний стиль відзначався величністю, класичною ясністю та використанням третьої особи для посилання на себе. Він писав у традиції великих французьких мемуаристів та історичних авторів. Його праці продовжують вивчатися в військових академіях та університетах по всьому світу.
- Спадщина де Голля у Франції залишається неоднозначною, але його внесок у французьку та європейську історію незаперечний. Він врятував честь Франції під час Другої світової війни, модернізував країну та створив стабільну політичну систему. Аеропорт Шарля де Голля в Парижі, авіаносець та численні вулиці та площі по всій Франції названі на його честь. Політична філософія голлізму продовжує впливати на французьку політику та зовнішньополітичне мислення.
Ці захоплюючі факти про Шарля де Голля демонструють надзвичайну складність та багатогранність особистості лідера, який поєднував непохитний патріотизм з політичним прагматизмом, особисту хоробрість з державною мудрістю. Кожен аспект його життя та діяльності відображає глибоке розуміння історії, непохитну віру у величність французької нації та готовність приймати складні рішення заради національних інтересів. Неймовірна постать де Голля нагадує нам про силу лідерства, важливість принципів та здатність однієї людини змінювати хід історії, залишаючи після себе спадщину, яка продовжує впливати на сучасний світ та надихати майбутні покоління на служіння своїй країні та її ідеалам.
