У безмежних просторах Сонячної системи, далеко за орбітою Нептуна, ховається одна з найзагадковіших карликових планет — Еріда. Відкрита лише на початку XXI століття, вона миттєво змінила наше розуміння того, що таке планета, і навіть призвела до перегляду класифікації небесних тіл. Хоча Еріда розташована на краю досяжного для людських телескопів космосу, вчені вже змогли дізнатися про неї дивовижні речі, які вражають уяву. У цій статті ми зберемо найбільш захоплюючі факти про Еріду, які допоможуть вам краще зрозуміти цей віддалений світ. Ви могли не знати, наскільки багатою на сенсації є історія цього крижаного гіганта, який виявився навіть масивнішим за Плутон.
- Еріда була відкрита в 2005 році командою астрономів під керівництвом Майкла Брауна з Каліфорнійського технологічного інституту під час спостережень за об’єктами поясу Койпера. На момент відкриття вона виглядала як найбільший відомий об’єкт за орбітою Нептуна, що викликало наукову сенсацію. Саме існування Еріди стало прямим каталізатором для перегляду визначення планети Міжнародним астрономічним союзом. У результаті цього перегляду Плутон, а також сама Еріда, були класифіковані як карликові планети.
- Еріда є наймасивнішою відомою карликовою планетою в Сонячній системі, хоча трохи менша за Плутон за розмірами. Її маса перевищує масу Плутона приблизно на 27 відсотків, що було точно встановлено завдяки спостереженням за її супутником Дисномеєю. Це відкриття змусило астрономів переглянути уявлення про те, що розмір не завжди визначає масу. Густина Еріди свідчить про наявність значної кількості скелястих порід під її крижаною поверхнею.
- Орбіта Еріди є однією з найбільш витягнутих і нахилених серед великих тіл Сонячної системи. Вона рухається по еліптичній траєкторії, віддаляючись від Сонця на відстань до 97 астрономічних одиниць і наближаючись до 38 астрономічних одиниць. Один повний оберт навколо Сонця триває понад 557 земних років. Така екстремальна орбіта робить Еріду одним із найбільш віддалених відомих об’єктів, які регулярно обертаються навколо нашої зірки.
- Поверхня Еріди вражає своєю яскравістю і майже повністю покрита замерзлим метаном. Це робить її одним із найбільш відбивних об’єктів у Сонячній системі, з альбедо близько 0,96, що означає, що вона відбиває 96 відсотків падаючого сонячного світла. Така висока відбивна здатність приховує деталі рельєфу, що ускладнює їх вивчення навіть потужними телескопами. Вчені припускають, що під тонким шаром метанового льоду можуть ховатися складні геологічні структури.
- Температура на поверхні Еріди надзвичайно низька і становить близько мінус 243 градуси Цельсія. Це одна з найхолодніших відомих температур серед великих тіл Сонячної системи. При таких умовах навіть атмосфера, якщо вона існує, існує лише тимчасово, коли планета наближається до Сонця. У більшості випадків Еріда є практично безатмосферним світом, де панує абсолютний холод і тиша.
- У Еріди є єдиний відомий супутник — Дисномея, названий на честь богині розбрату з давньогрецької міфології. Він був виявлений у 2005 році, майже одночасно з головною планетою, і відіграв ключову роль у визначенні маси Еріди. Дисномея має діаметр близько 700 кілометрів і, ймовірно, утворилася внаслідок зіткнення в ранній історії системи. Це типовий сценарій для утворення супутників у зовнішній Сонячній системі.
- Назва Еріда походить від імені давньогрецької богині розбрату і суперечок, що символічно відображає хаос, який її відкриття запровадило в астрономічному співтоваристві. До того як отримати офіційну назву, об’єкт тимчасово називали «Седна» або «Xena», на честь героїні телесеріалу. Лише в 2006 році Міжнародний астрономічний союз затвердив назву Еріда, що закріпило її місце в космологічній історії. Ця назва стала пророцькою, оскільки саме вона призвела до суперечок щодо статусу Плутона.
- Еріда належить до так званої групи розсіяних дисків — об’єктів, які були викинуті далеко від Сонця гравітаційними взаємодіями з газовими гігантами в ранній Сонячній системі. Це пояснює її надзвичайно витягнуту і нахилену орбіту. На відміну від більшості об’єктів поясу Койпера, які рухаються майже в одній площині, Еріда «плаває» під великим кутом до екліптики. Це робить її унікальним прикладом динамічної історії формування Сонячної системи.
- Незважаючи на свою віддаленість, Еріда була спостережена під час зоряного покриття у 2010 році, що дозволило вченим точно виміряти її розміри. Під час цієї події планета пройшла перед зорею, і за зміною яскравості астрономи визначили діаметр Еріди — близько 2326 кілометрів. Це трохи менше, ніж у Плутона, але достатньо, щоб підтвердити її статус як одного з найбільших транснептунових об’єктів. Такі події є рідкісними, але надзвичайно цінними для планетології.
- На сьогоднішній день жодна космічна місія не відвідала Еріду, і немає затверджених планів щодо її дослідження в найближчі десятиліття. Через величезну відстань подорож до неї зайняла б кілька десятків років навіть за допомогою сучасних ракетних технологій. Тим не менш, астрономи продовжують вивчати її за допомогою наземних телескопів і космічного телескопа «Габбл». Кожне нове спостереження додає шматочок до загадки цього далекого світу.
- Еріда, ймовірно, не має активної геології, на відміну від Плутона, де місія «Нові горизонти» виявила молоді рівнини і можливі кріовулкани. Поверхня Еріди, судячи з усього, є старою і геологічно неактивною, що пояснюється її малими розмірами і відсутністю внутрішніх джерел тепла. Однак через високу відбивну здатність важко зробити остаточні висновки без ближчих знімків. Можливо, у майбутньому нові телескопи, такі як «Джеймс Вебб», зможуть розкрити більше деталей.
- Існує гіпотеза, що Еріда могла утворитися набагато ближче до Сонця, а потім бути відкинутою в зовнішній край Сонячної системи внаслідок гравітаційних взаємодій з Нептуном або іншими гігантами. Це пояснює, чому вона має таку високу густину і чому її склад відрізняється від більшості об’єктів поясу Койпера. Такі процеси були поширеними в перші сотні мільйонів років існування Сонячної системи. Еріда, таким чином, є живим свідком цієї бурхливої епохи.
Ці цікаві факти про Еріду демонструють, наскільки багатою на відкриття є навіть найдальша периферія нашої Сонячної системи. Неймовірні факти про її масу, орбіту та вплив на астрономію нагадують, що навіть маленькі світи можуть змінювати наше розуміння Всесвіту. Захоплюючі факти про Еріду залишають простір для майбутніх досліджень і нагадують, що космос ще повен таємниць, які чекають на своїх дослідників.
