Антоніо Вівальді є одним із найвидатніших композиторів епохи бароко, чия музика продовжує захоплювати слухачів по всьому світу вже понад три століття. Цей венеціанський геній подарував людству сотні неперевершених творів, серед яких знамениті Пори року стали справжнім символом класичної музики. Його життя було сповнене творчих злетів, несподіваних поворотів долі та загадок, які досі інтригують дослідників. Пропонуємо вашій увазі захоплюючі факти про життя та творчість цього легендарного композитора, які ви могли не знати.
- Антоніо Лучіо Вівальді народився 4 березня 1678 року у Венеції в родині професійного скрипаля. Його батько Джованні Баттіста Вівальді був скрипалем у капелі собору Святого Марка та одним із засновників венеціанського оркестру. Саме батько став першим музичним учителем маленького Антоніо та прищепив йому любов до скрипки. Цікаво, що день народження Вівальді збігся з сильним землетрусом у Венеції.
- Вівальді мав характерне руде волосся, за що отримав прізвисько Рудий священик. Цей колір волосся був досить рідкісним в Італії того часу і робив композитора легко впізнаваним. Прізвисько закріпилося за ним на все життя і часто використовувалося в офіційних документах. Навіть у театральних афішах його іноді називали просто Рудим священиком.
- У 1703 році Вівальді був висвячений у католицькі священики, однак служив месу лише протягом короткого часу. За легендою, він припинив служіння через напади астми, які заважали йому завершувати богослужіння. Деякі історики вважають, що справжньою причиною був його більший інтерес до музики, ніж до церковних обов’язків. Церковна влада врешті дозволила йому зосередитися на композиторській діяльності.
- Вівальді страждав на хронічну хворобу, яку він називав стиснутістю грудей, імовірно це була бронхіальна астма. Ця недуга переслідувала його з дитинства і значно впливала на його життя та діяльність. Композитор не міг довго ходити пішки і часто пересувався у спеціальному кріслі або гондолою. Попри хворобу, він прожив досить довге для того часу життя і залишався творчо активним до останніх днів.
- Більшу частину своєї кар’єри Вівальді провів у венеціанському притулку для дівчат-сиріт Ospedale della Pietà. Цей заклад був одним із чотирьох венеціанських притулків, які славилися своїми музичними програмами. Вівальді працював там спочатку як учитель скрипки, а згодом став музичним директором. Концерти вихованок притулку приваблювали слухачів з усієї Європи.
- Вихованки Ospedale della Pietà під керівництвом Вівальді досягли такого рівня майстерності, що їхній оркестр вважався одним із найкращих у Європі. Дівчата грали на всіх інструментах, включаючи ті, які традиційно вважалися чоловічими, такі як труба та валторна. Їхні концерти відвідували монархи, аристократи та знаменитості з різних країн. Музичні виступи притулку стали однією з головних туристичних атракцій Венеції.
- За своє життя Вівальді написав понад 500 концертів, що робить його одним із найпродуктивніших композиторів в історії. Серед них близько 230 концертів для скрипки, яка була його улюбленим інструментом. Він також створив численні концерти для флейти, гобоя, фагота, віолончелі та інших інструментів. Багато його концертів досі залишаються в репертуарі провідних музикантів світу.
- Знамениті Пори року, написані близько 1720 року, є чотирма скрипковими концертами, кожен з яких зображує одну пору року. Це один із найперших прикладів програмної музики, де звуки імітують природні явища, такі як спів птахів, грози та завивання вітру. До кожного концерту Вівальді додав сонет, який пояснював музичний зміст твору. Сьогодні Пори року є одним із найвідоміших і найчастіше виконуваних творів класичної музики.
- Вівальді написав близько 50 опер, хоча до наших днів збереглося лише близько 20 з них. У свій час він був надзвичайно популярним оперним композитором і його твори ставилися в театрах по всій Італії. Опера приносила йому значний дохід і славу серед сучасників. На жаль, багато його оперних партитур було втрачено через пожежі, війни та просто недбалість.
- Окрім інструментальної та оперної музики, Вівальді створив велику кількість церковної музики. Його Gloria ре мажор є одним із найвідоміших хорових творів епохи бароко. Він також написав численні кантати, мотети, псалми та ораторії. Церковна музика Вівальді поєднує глибоку духовність із характерною для нього віртуозністю та мелодійністю.
- Вівальді був не лише композитором, але й віртуозним скрипалем, який вражав публіку своєю технікою. Сучасники описували його гру як неймовірно швидку та технічно бездоганну. Він значно розширив можливості скрипкової техніки, впроваджуючи нові прийоми гри. Його скрипкові концерти досі вважаються еталоном віртуозності та технічної складності.
- Протягом свого життя Вівальді здійснив кілька подорожей Європою, відвідавши Відень, Прагу, Амстердам та інші міста. У 1723-1724 роках він провів сезон у Римі, де його опери мали великий успіх. Його музика була особливо популярна в Нідерландах, де видавалися збірки його творів. Ці подорожі сприяли поширенню його слави по всьому континенту.
- Вівальді мав тісні стосунки з контральто Анною Жиро, яка була його ученицею та постійною виконавицею головних партій у його операх. Анна та її сестра Паоліна супроводжували композитора в його подорожах протягом багатьох років. Характер їхніх стосунків викликав чутки та скандали, хоча Вівальді завжди наполягав на їхній невинності. Церковна влада навіть заборонила йому в’їзд до Феррари через ці звинувачення.
- Йоганн Себастьян Бах високо цінував музику Вівальді та зробив транскрипції кількох його концертів для клавесина та органа. Ці транскрипції допомогли зберегти та популяризувати творчість Вівальді в Німеччині. Бах вивчав партитури Вівальді, щоб удосконалити власну техніку композиції. Вплив італійського майстра можна простежити в багатьох творах німецького генія.
- У своїх концертах Вівальді встановив стандартну триічастинну форму швидко-повільно-швидко, яка стала нормою для концертного жанру. Ця структура вплинула на всіх наступних композиторів, включаючи Моцарта та Бетховена. Він також розвинув принцип контрасту між сольним інструментом та оркестром. Його інновації у формі та структурі концерту визначили розвиток цього жанру на століття вперед.
- Вівальді був умілим підприємцем і активно займався виданням та продажем своєї музики. Він особисто контролював публікацію своїх творів у провідних видавництвах Амстердама. Композитор також заробляв, продаючи рукописи своїх концертів безпосередньо заможним замовникам. Його ділова хватка дозволяла йому підтримувати комфортний рівень життя протягом більшої частини кар’єри.
- Наприкінці 1730-х років популярність Вівальді почала згасати, оскільки музичні смаки в Європі змінювалися. Новий галантний стиль витісняв бароко, і твори Вівальді стали вважатися застарілими. Це змусило композитора шукати нові можливості за межами Венеції. Він вирішив переїхати до Відня, сподіваючись на заступництво імператора Карла VI.
- У 1740 році Вівальді прибув до Відня, але його надії на імператорський патронаж не справдилися. Незабаром після його приїзду імператор Карл VI помер, і всі театри були закриті на період жалоби. Позбавлений доходу та підтримки, Вівальді опинився в скрутному становищі. Він помер у бідності 28 липня 1741 року і був похований у простій могилі.
- Поховання Вівальді відбулося на кладовищі при Віденському госпіталі за найнижчим розрядом. На його похоронах були присутні лише кілька людей, включаючи молодого Йозефа Гайдна, який співав у похоронному хорі. Точне місце поховання композитора було втрачено і досі залишається невідомим. Цікаво, що на місці колишнього кладовища сьогодні розташований Віденський технічний університет.
- Після смерті Вівальді його музика була майже повністю забута протягом майже двохсот років. Його твори рідко виконувалися і вважалися лише історичною цікавинкою. Імя композитора згадувалося переважно в контексті історії музики, а не як живого виконуваного автора. Це забуття було типовим для багатьох барокових композиторів, чия музика вийшла з моди.
- Справжнє відродження інтересу до творчості Вівальді почалося у 1920-х роках завдяки зусиллям італійського музикознавця Альберто Джентілі. Він виявив величезну колекцію рукописів Вівальді в бібліотеці монастиря в П’ємонті. Ця знахідка включала сотні невідомих раніше творів, включаючи опери, концерти та церковну музику. Відкриття цієї колекції стало справжньою сенсацією в музичному світі.
- Туринська національна бібліотека сьогодні зберігає найбільшу колекцію рукописів Вівальді у світі. Ця колекція налічує понад 450 автографів композитора та є безцінним джерелом для дослідників. Багато творів із цієї колекції досі чекають на своє перше сучасне виконання. Робота з каталогізації та вивчення цих рукописів триває донині.
- Каталог творів Вівальді був систематизований німецьким музикознавцем Петером Рьомом у 1970-х роках. Саме тому твори композитора позначаються літерами RV з відповідним номером. Каталог Рьома включає понад 800 творів і регулярно оновлюється з появою нових знахідок. Ця систематизація значно полегшила вивчення та виконання музики Вівальді.
- Музика Вівальді широко використовується в сучасній популярній культурі, кіно та рекламі. Пори року звучать у незліченних фільмах, телесеріалах та комерційних роликах. Його твори також надихають сучасних музикантів різних жанрів, від рок-музики до електроніки. Ця універсальність є свідченням вічної привабливості його музичного генія.
- Венеція, рідне місто Вівальді, сьогодні вшановує пам’ять свого великого сина численними способами. Тут проводяться фестивалі його музики, а церква, де його було хрещено, стала місцем паломництва для шанувальників. На місці колишнього притулку Ospedale della Pietà встановлено меморіальну дошку. Ім’я Вівальді носять вулиці, готелі та культурні заклади по всій Італії.
Ці неймовірні факти розкривають багатогранну особистість Антоніо Вівальді, який був не лише геніальним композитором, але й віртуозним виконавцем, підприємливим діячем та людиною непростої долі. Його музика пережила століття забуття і тріумфально повернулася до слухачів, ставши невід’ємною частиною світової культурної спадщини. Творчість Вівальді залишається живим свідченням невмирущої сили мистецтва та продовжує надихати нові покоління музикантів і слухачів.
